Інтерстeллар (Interstellar) - науково-фантастичний фільм Крістофера Нолана за сценарієм брата режисера Джонатана Нолана. Сценарій заснований на наукових роботах фізика-теоретика Кіпа Торна. Новий шедевр від автора «Начала», де нам оповідає про те, що людство вичерпало всі основні ресурси і шукає спосіб перебратися на іншу планету, про подорожі групи дослідників, які використовують недавно виявлений просторово-часової тунель, щоб обійти обмеження польоту людини в космосі, підкорити величезні відстані на міжзоряному кораблі і відправитися на пошуки невідомих земель, придатних для проживання людей. Через багато року очікування, прем'єра відбулася. Фільм вийшов в Бельгії, Франції, Німеччини та Швейцарії 5 листопада 2014. Прем'єра в Росії відбулася 6 листопада, у Великобританії і Північній Америці (США і Канада) - 7 листопада 2014 року.

Нам не судилося врятувати світ, нам судилося покинути його.

Режисерові картини «Інтерстеллар» Крістоферу Нолану вдається знімати незвичайне кіно. Його роботи, незважаючи на специфіку жанру фантастики, максимально наближають глядачів до дійсності. Куди б не закинула доля героїв картин Крістофера, виникає відчуття реальності того, що відбувається. Зрозуміло, це художнього вигадка, але неймовірна частка реалізму присутня, і без цього не обходиться жодна ігрова картина. Таким був талант Нолана в багатьох його попередніх хітах. Знаючи особливості творчого підходу британського режисера, можна сміливо будувати прогнози і щодо успіху і цього шедевра. Це вже не просто фільм, а «цілий космос». Прорвавши блокаду атмосфери режисер відправляє нас за межі звичайного розуміння здорового глузду космосу, і покликав за собою тільки тих глядачів, котрі не злякаються міжзоряного мороку і холоду. Тригодинна подорож у незвідане зоряне море - картина, чи не про людей, про людство. Надзвичайно складна задача, поки ще тільки написана на підручнику фізики. Можливо не кожному глядачеві підійде така неймовірна задача. Багато епізоди складаються з розповідей і вивчень теорій про закон Мерфі і формулі гравітації, сингулярності і квантових даних про подорожі в часі. Тут вже не просто дивитися, та спостерігати треба - тут треба голову включати і вникати ...

Закон Мерфі чи не до біді, він каже що може статися те станеться

Під основі ідеї сценарію «лежить гіпотеза» фізика-теоретика Кіпа Торна. Вчений запропонував спосіб досягнення необхідного для подорожі в часі прискорення. Він, грунтуючись на тій же теорії Ейнштейна, за якою простір і час скрізь постійно, вивчав інші діри в просторово-часовому континуумі. Ці нори-тунелі, нібито, здатні виникати між віддаленими об'єктами завдяки казуальної скрученности простору. Тунелі можуть пов'язувати віддалені в просторі точки, які існують в принципово різних часових площинах. Найбільш вірогідним претендентом на коридори часу називають чорні діри, про природу яких до цих пір відомо вкрай мало. «Інтерстеллар» еквівалентний наукового відкриття, яке може повернути в моду космічний науково-фантастичний ентузіазм 1950 - 1970-х. Виходить, блискуча поема, як покинути рідну планету назавжди і згадати про невідомих світах, знайти і освоїти їх, де знаходиться вони за кордоном зору і думки. Сюжет буде розгортається не кваплячись, наростаючи, стаючи потужним і привабливим з кожним епізодом - проте дивним чином, з самого початку фільму, коли на тлі книжкових полиць проступають літери заголовка або екран заповнює кукурудзяне поле, від видовища віє чимось холодним, похмурим, неземним . Саме звідси нас вводять в просторове оману, де ми шукаємо пояснення ...

Є безліч фантастики про космос. Є культові Зоряні війни з глибоко проробленим миром і багатою філософією, але це все ж швидше фентезі в космічному антуражі. Є не менш культовий Стартрек, але 2 нових фільми по цьому всесвіті справляють враження швидше лихого бойовика, ніж науково-фантастичного фільму. Є чудові фільми Апполон 13 і недавня Гравітація, але це для нашого часу в общем-то фільми суто реалістичні. А ось хороших фільмів про космос в жанрі саме наукової фантастики, де сюжет був би побудований на основі певних фант. припущень, що не виходило вже дуже і дуже давно.

Тим цінніше стає фільм Інтерстеллар, побудований на сучасних наукових теоріях в галузі фізики, що показує космос в максимально реалістичному ключі. Тут для побудови сюжету на всі 100% використовується теорія відносності Ейнштейна. А вже яким новаторством бачаться такі прості речі, як відсутність вибухів і звуків в космосі! (нагадаю, що звук у вакуумі не поширюється, а для вибухів як мінімум потрібен кисень) Вважаєте, що через це фільм втратить у видовищності? Зовсім ні. Геніальний режисер Крістофер Нолан примудряється створити напругу навіть показуючи летить в повній тиші зореліт на тлі космічних пейзажів, іноді, втім, міняючи тишу на атмосферну фонову музику.

Щоб отримати максимум задоволення від цього фільму, раджу згадати курс шкільної фізики або прочитати «Коротку історію часу" Стівена Хокінга, так як лекцій під час фільму ніхто з героїв читати не буде. Для підготовленого же глядача, це - фільм-мрія, що втілює на екрані фантазії про підкорення космосу і подорожах на інші планети. Режисер як завжди майстерно створює напругу, змушуючи по-справжньому співпереживати героям.

А тепер пара слів про недоліки. Тут знову ж все упирається в стиль режисера, через якого не всі залишаються в захваті від його фільмів. Справа в тому, що перші 40 хвилин фільму практично нічого не відбувається - оповідання починається на Землі, де нас дуже неспішно знайомлять з героями і пояснюють навіщо власне людям знадобилося шукати пригод в інших світах. Другий недолік для мене переховувався в кінці фільму - наукові теорії виявилися відсунуті на догоду логіці оповідання. Хоча, комусь, можливо, така кінцівка доведеться по-душі.

Підсумок: Унікальний в своєму роді фільм, знятий в фірмовому стилі Крістофера Нолана. Для фанатів режисера, до яких я і себе відношу однозначно обов'язковий до перегляду. Для любителів екшену може здатися місцями нудним і затягнутим.

Інтерстеллар фільм про майбутнє або про яку чомусь іншому світі, в паралельній реальності, дуже схожому на наш. Це зовсім не важливо. Мова про те як ви поставитеся до цього фільму, подивившись його вперше.

З перших хвилин, ніщо у фільмі не віщує, що мова піде про міжгалактичних подорожах. Сім'я простого фермера, мирно вирощує кукурудзу в світі, де людство опинилося на межі повного вимирання. Ні воїн, немає армії, освіта не в пошані, а найкраща професія це фермер. Купер, колишній льотчик НАСА, не хоче миритися з цим, як і його маленька, не по роках тямуща дочка, Мерфі.

Так, фільм починається нудно, і у глядача з'являється час зайти в соціальні мережі, зачекінітся і навіть зробити Селфі. Я, будучи великим шанувальником наукової фантастики, звичайно майже відразу зрозуміла, тему, на яку замахнувся Нолан. Гіперпросторового подорожі, інші галактики, що не дружелюбні світи для колонізації, квазари і нейтронні зірки, провали в часі улюблена тема усіх письменників фантастів.

Я прямо-таки передбачала кожен крок героїв. Коротше кажучи, для справжніх любителів наукової фантастики, сюжет досить передбачуваний. Незважаючи на це, фільм цікавий як режисерська робота одного з найталановитіших режисерів нашого часу. Стиль Крістофера Нолана впізнається з перших кадрів. Так звані «крутяться» сцени як завжди дуже вразливі. Дізнатися роботу цього режисера можна також по красивою і поєднується з сюжетними поворотами, музики, Того ж стилю, що й в кінофільмі «Початок» і «Темний лицар».

По-перше дуже хотілося б відзначити прекрасну акторську роботу. Особисто для мене на першому плані, це гра чудового Майкла Кейна. Він геніальний, він чудовий, він бездоганний. Його фінальний діалог з Мерфі, найяскравіший і водночас болючий епізод у фільмі. Роздирається болем і сумнівами, на останньому вдиху, відібрати надію в останнього рідну людину на всьому білому світі. Уявити собі це важко, а зіграти напевно практично не можливо. Але Майкл Кейн вичавив все зі своєї не дуже великий ролі.

Похвально те, що інші молоді актори несильно померкли на його фоні. Вважаю Метью Макконахі, все ще занадто переоціненим актором не зовсім заслужив отриманий Оскар, навіть за Далласький клуб покупців. Не можна сказати, що він зіграв погано але на жаль, не можна сказати, що гра була шедевральною. Метью Макконахі і Енн Хетуей не вразили мене так, як я від них цього очікувала, незважаючи на безперервні страждання, а також річки гірких сліз. Моментами фільм починає нагадувати шедеври Боллівудськая кінематографа, а Макконахі, Шакрукхана в кращому прояві. Я скоріше побачила б у ролі Купа, Крістіана Бейла, ніж Макконахі. Бейл жорсткіше і мужественнее, Макконахі дуже бракує цих якостей.

Набагато більш порадувала гра Джесіки Честейн. З першої секунди як показали подорослішала Мерфі, було ясно, що весь світ таки крутиться навколо неї.

В общем-то для мене особисто, в цьому фільмі було дуже багато передбачуваних моментів таких як наприклад поява актора Метта Деймона в ролі доктора Мана і його подальшу поведінку. Розв'язка теж була дуже логічною, в кращих традиціях наукової фантастики. А сцена з поясненням подорожі в гіперпросторі, явно злизана з фільму «Крізь горизонт».

Фільм хороший, а для шанувальників Нолана, шедевр. Так, я не згодна з вибором акторів, але це прекрасний твір, сучасного кінематографа, можна сказати навіть, що це рідкісний екземпляр розумного кіно не для всіх, представлений в широких масах і отримав найвищу оцінку телеглядачів. Я раджу подивитися цей фільм в тиші, не відволікаючись і отримуючи задоволення. Дайте собі поплакати і посміятися. Цей фільм переповнений емоціями, живими і бажаними. Режисер Крістофер Нолан, воістину геніальний і гідний поваги. Я його фанат і я щиро полюбила цей фільм.

Цей фільм можна або полюбити або зненавидіти. Вибір за вами і я поставила б його поруч із «зеленим милею» і «Втеча з Шоушенка» в своєму списку геніальних творів 21 століття.