Не настільки далеке майбутнє. Земля піддалася нападу прибульців, які представляють собою зовсім відмінну від людства форму життя, значно більш технічно просунуту і яка вміє керувати часом. У цій війні у людства майже немає шансів. Єдина серйозна слабкість прибульців криється в їх головну перевагу - механізмі управління часом, в який випадково виявляється залучений Кейдж (Том Круз). Питання в тому, чи вдасться йому змінити обставини на користь Землі настільки, щоб війна могла бути виграна ...

Поговоримо про фільм

Шикарний фантастичний фільм. Як на мене - фантастичний фільм-подія 2014 року. Може щось ще до кінця 2014 року з'явиться, але от поки так.

До того ж пощастило вперше побачити його в нормальному кінотеатрі. Сюжет дуже цікавий і розвивається у високому темпі. В пару годин екранного часу творці фільму примудрилися всунути масу оригінального контенту. Так, це не наукова фантастика. Але в сценарії все логічно і взаємопов'язано. Маса спецефектів. Все красиво і видовищно.

Відмінні актори. Так, Том Круз знає толк в сценаріях, але він гідний найвдаліших сценаріїв, оскільки ніколи нічого не зіпсує. Його партнерці - Емілі Блант - пощастило з ним.

У фільмі багато недурного гумору. Благо, сюжет надає багатющу грунт для комічних ситуацій.

У підсумку

Якщо ви в принципі любите фантастику, обов'язково подивіться цей фільм. Він один з небагатьох, який залишає бажання переглянути його ще раз.

Враховуючи, що Тому Крузу не вперше рятувати світ від космічних прибульців, очікувати чогось цікавого від чергового фантастичного фільму було складно. Вже є «Війна світів» і «Облівіон», а чи є сенс випускати одного і того ж героя на бій з прибульцями вже втретє? Але у Спілберга Круз скоріше рятувався сам і рятував свою сім'ю, ніж весь світ, і не був ключовою фігурою в масштабних подіях, обмежуючись лише участю. У Косинські він вже взяв усю відповідальність, і роль зовсім інша. Але «Грань майбутнього» сильно відрізняється від двох вищезазначених схожих фільмів. Це потужний бойовик в союзі з неглупой фантастикою, зроблений настільки цікаво, що його складно до чогось прирівняти. А після перегляду важко не порадіти, що хтось зміг створити настільки якісний сучасний розважальний фільм, спритно поєднує серйозне і веселе, глобальне і локальне, теперішнє, майбутнє і минуле.

Спочатку, правда, є пара приводів засмутитися. 1 - у вступних новинних хроніках показали падіння метеорита в Росії, видаючи це за крах НЛО в Німеччині. 2 - дизайн інопланетних тварюк вражає слабшай, ніж можна було очікувати від картини з величезним бюджетом. По суті, міміки нагадують суміш ксеноморфов з серії про «Чужого», мисливців з «Матриці», і навіть прибульців із «Скайлайна». До речі, ті, кому фільм братів Штраус не сподобався взагалі (я до них не належу), можуть знайти в «Грані майбутнього» саме те, чого не отримали в вищезгаданому проекті. Повертаючись до «Матриці», хочеться сказати про фразу «Спасибі, що завів мене так далеко». Це прямо відсилає до «Революції», та ще й при трошки схожих обставинах.

Але загалом і в цілому зроблено все так здорово, що навіть самий прискіпливий і розпещений шанувальник фантастичного бойовика повинен отримати справжнє задоволення. Запорука успіху - вміла, добре продумана структура і живо змальоване настрій. Попри велику кількість спецефектів, картина не стомлює очі, а людські персонажі не втрачаються в техногенному місиві. Навпаки, саме актори і ті люди, яких вони втілюють, привертають увагу найсильніше. Сюжет фільму майже ніде не зупиняється, і майже на кожному кроці впевнено підносить цікаві повороти. Особливо важлива, знову ж таки, грамотно вибудувана послідовність епізодів, і чудовий сценарій приковує до своїх подіям намертво. Є речі, які на ранніх етапах здаються нелогічними і навіть притягнутими за вуха, але потім з'ясовується, що у всього тут є пояснення, і фільм спеціально підкидав наживку, щоб зачинити свій капкан.

Головний герой, випробувавши дивне явище, починає переживати один і той же день знову і знову. Варто йому ще раз померти, і він повертається до точки відліку, вже маючи знання пройденого майбутнього. В цьому розрізі все просто чудово. Увага приділяється не тільки зростанню бойових навичок і стратегії ведення бою, а й взаємодії Кейджа з оточенням, яке не може знати про його проблему, що ізолює його від глибоких контактів зі своїми. І з кожним новим перезапуском він намагається випробувати щось раніше невипробувані. Особливо цікаво, як він звикає до свого дару. Спершу панує загальмованість і замішання. Тут він ще не в змозі просуватися далі з кожним новим початком, і іноді вмирає «ще раніше, ніж раніше». Герой в дикому замішанні, і від цього виникає чимало приводів похвилюватися і повеселитися.

Як не дивно, але режисерові вдається підносити події максимально різноманітно, і єдиною, суворої атмосфери у фільму немає, бо при настільки різнокольорових трансформаціях кіно повинне не просто вміти говорити про мімікрії, але і вміти нею займатися. Саме так і вийшло. Кейдж потихеньку втягується в металевий хаос, і намагається розібратися. Потім приходить знання ситуації. Не без допомоги суперсолдата Рити Вратацкі, яка починає тренувати Кейджа для розвитку його дару. І несподівано для себе самого Кейдж приймає такі рішення, на які, здається, ця людина просто не має сили волі. Але важлива не тільки доступна складність його трансформації, а й незавидне його положення. Адже він виявляється тим єдиним, хто може покласти край війні. І чим далі він б'ється з монстрами, тим більше йому співчуваєш. До того ж, дія фільму не стає монотонним навіть тоді, коли здається, що більше не може бути нічого нового. А за Томом Крузом спостерігати цікавіше, ніж за цілим взводом солдат. Актор грає з такою чесністю, з таким ентузіазмом, що не перейнятися до нього симпатією неможливо. Він вірить у свою справу, і не шкодує себе.

Великоваговий екшен, часто супроводжуваний бадьорять настроями саундтрека, може вважатися зразковим для нинішньої фантастики. За люті і грубості картина ні чим ні гірше четвертого «Термінатора». Від сцен, де Кейдж звіріє і кидається на міміку без страху, захоплює дух. Але при цьому фільм не втрачає інтелекту, а вміло прив'язує його до хвилі стрільби, вибухів і адреналіну. Хитра, спритна, різноманітна і ненав'язлива «Грань майбутнього» - на рідкість цікаве кіно, яке точно виходить не щодня. І навіть не щороку.

У мене цей фільм залишив змішане враження, але все ж він мені більше сподобався, ніж розчарував. Нічого нового в ньому немає, але в ньому відмінно з'єднані кілька різних ідей: і постійна перезавантаження, як в дні бабака; і вороги-інопланетяни, схожих на роботів-мисливців з матриці; і військова драма; і трохи філософії; і людина, якій несподівано випала місія врятувати світ; ну і, звичайно ж любовна лінія, як же без неї. І мені сподобався цей мікс.

Екшен зроблений добре, але все ж мені здалося, що у фільмі бракує якогось відчуття епічності. Хоча звідки він з'явитися, якщо нам фактично постійно показують один і той же день, в різних варіаціях. Також добре йдуть справи з гумором. Він природний і добре розбавляє атмосферу війни.

Все враження від фільму мені змастила кінцівка. Я дуже люблю хепі-енди і мене дратують «драматичні» драми, де погано і смутно не від сформованої ситуації, а просто тому, що так треба, бо треба обов'язково показати надрив на рівному місці, щоб вижити з глядача якнайбільше емоцій. Цим славилося наше вітчизняне перебудовний кіно, але зараз не про це. Я люблю, коли люди все ж отримують те, за що так боролися, але в «Грань майбутнього» все це так нелогічно, все так притягнуте за вуха, що ставати прикро за цей фільм. Навіщо потрібна була така кінцівка. По мені грудня вона дуже зіпсувала фільм. Можна було показувати хепі-енд, а замість нього загострити увагу на те, як змінилося ставлення героя Тома Круза до себе, до війни і до людей, які в ній беруть участь, і показати це в спілкуванні з генералом. Взагалі всі фільми, де використовується маніпуляція часом, матимуть нестиковки. Я відразу, як і всі, задався питанням, що таке могутнє істота, яка може керувати часом, робить на полі битви? Його треба запечатати і охороняти усіма силами. Причому, як я зрозумів, істот, які можуть керувати часом кілька. Так якщо один перезавантажує час, то і для решти перезавантажується час, і вони нічого не можуть з цим вдіяти і теж не усвідомлюють це? І що трапляється з усіма тими істотами, для яких час неусвідомлено перезавантажити? Для них все просто пропадає або маються декілька паралельних напрямків течій часу? Але, в принципі, про ці питання легко можна забути, якби не кінцівка. А так, я навіть позаздрив головному герою. Здорова, якби можна було перезавантажуватися після кожної смерті, як у відео грі!)

Дуже сподобалася гра акторів. Особливо круто для мене зіграв Білл Пекстон. Коли він говорив, в його очах читався характер дисциплінованого головоріза. До нього якось одночасно відчуваєш і страх і повагу. Видно, що він спокійно приймає, то, що до нього ставляться, як до гарматного м'яса, і йому навіть подобатися це. Очима актор передав, що війна - це весь сенс життя його головного героя. Брендан Глісон зіграв якось буденно. Він, звичайно, впорався з роллю, але нічого особливого в акторській грі не показав. Але хто більше всіх все ж порадував, так це Том Круз. Я не люблю цього актора. Мені не подобається його відпрацьована натягнута посмішка і якісь через чур проникливі задумливі очі. Але в цьому фільмі він мене дуже порадував. Таке відчуття, що Том живе роллю, а не викаблучується, його герою співпереживаєш і він добре показав процес трансформації свого героя з боягузливого піарника в безстрашного солдата. Також відмінно зіграла Емілі Блант. Я люблю, коли в фільмі актрисі вдається показати просту сильну жінку, а не просто войовничу амазонку, яка не знає, що таке страх. Вона, можна так сказати, показала жіночну мужність. Любовна лінія між двома героями опрацьована добре. Добре показано, як вони починають подобатися один одному, а не просто закохуються за законом жанру.

У висновку хочеться написати, що це хороше кіно для всіх категорій глядачів, особливо він дуже сподобається шанувальникам Тома Круза. Жалко, що він провалився в прокаті. Мабуть треба було зробити більше екшену і переробити кінцівку, але вийшло так, як вийшло.